Увага!

З 02 серпня 2017 року у повному обсязі набирає чинності

Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»

від 1 липня 2014 року № 1555-VII

До цього часу Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (далі – Закон), прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2014 року за № 1555-VII є частково чинним у частині, що стосується забезпечення Кабінетом Міністрів України розробки та затвердження відповідних нормативно-правових актів на реалізацію цього Закону.

Закон встановлює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері державної допомоги.

Під терміном «державна допомога» за цим Законом розуміється   підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Державна допомога може реалізовуватися, зокрема, у таких формах:

1) надання субсидій та грантів;

2) надання дотацій;

3) надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів;

4) списання боргів, включно із заборгованістю за надані державні послуги, списання штрафних санкцій, компенсація збитків суб’єктам господарювання;

5) надання гарантій, кредитів на пільгових умовах, обслуговування кредитів за пільговими тарифами;

6) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

7) надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів чи послуг за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами, вище ринкових;

8) продаж державного майна за цінами, нижче ринкових;

9) збільшення державної частки в статутному капіталі суб’єктів господарювання або збільшення вартості державної частки на умовах, неприйнятних для приватних інвесторів.

Відповідно до цього Закону надавачами державної допомоги є органи влади, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу.

Уповноваженим органом щодо збирання та проведення аналізу інформації про державну допомогу з метою здійснення контролю за дотриманням вимог цього Закону та рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги   визначеноАнтимонопольний комітет України.

Усі надавачі державної допомоги протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані подати Уповноваженому органові повідомлення про програми підтримки суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, які існували на день набрання чинності цим Законом.

Порядок, форми та вимоги щодо надання Антимонопольному комітету України інформації про чинну державну допомогу суб’єктам господарювання визначено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.12.2015 № 43-рп, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 140/28270 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»».

Чинна державна допомога, що існуватиме на день набрання чинності Законом, у разі її визнання відповідно до рішення Уповноваженого органу недопустимою для конкуренції, має бути приведена у відповідність із Законом. При цьому слід зазначити, що згідно з положеннями статті 14 Закону, одним з наслідків визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, є обов’язок її повернення у повному обсязі.

Також, з 02 серпня 2017 року Законом встановлено, що надавачі державної допомоги подають повідомлення про нову державну допомогу з пропозиціями щодо підготовки проектів законів, інших нормативно-правових та розпорядчих актів, спрямованих на підтримку суб'єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, внесення змін до умов чинної державної допомоги. Пропозиції щодо внесення змін до умов чинної державної допомоги підлягають повідомленню, якщо вони можуть істотно вплинути на рішення Уповноваженого органу про допустимість державної допомоги для конкуренції, зокрема у разі, якщо вони стосуються мети, строків, обсягу, джерел фінансування та отримувачів державної допомоги.

Антимонопольним комітетом України на виконання вимог Закону визначено:

- «Порядок подання та оформлення повідомлень про нову державну допомогу та про внесення змін до умов чинної державної допомоги», затверджений розпорядженням від 04.03.2016 № 2-рп, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.04.2016 за № 501/28631;

 - «Порядок розгляду справ про державну допомогу суб’єктам господарювання»,  затверджений розпорядженням від 12.04.2016 № 8-рп, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.05.2016 за № 686/28816. 

Разом з тим, виникає ціла низка питань щодо реалізації цього Закону.

Так, зокрема, до цього часу ще не затверджено Кабінетом Міністрів України Переліку послуг, що становлять загальний економічний інтерес, та Порядок повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції.

Також, на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України, до повноважень якого віднесено законом ведення та доступ до Реєстру державної допомоги, відсутні посилання на цій інформаційний ресурс.

Крім того, не визначено чітких критеріїв, за якими ресурси держави чи місцевого самоврядування мають бути віднесені відповідно до цього Закону до державної допомоги. Тобто, для кожної категорії державної допомоги Уряд повинен визначити певні умови її функціонування. 

Поряд із загальними постає й низка конкретних запитань, на які Закон не дає чіткої відповіді,  наприклад, чи має обласна рада спільно з Харківської обласною державною адміністрацією подавати Уповноваженому органу повідомлення про програми підтримки суб’єктів господарювання, у разі коли обласна рада не є безпосередньо суб’єктом надання такої підтримки…