Законом України «Про виконавчепровадження» на органидержавноївиконавчоїслужбизаконодавствомпокладеновиконаннярішень як майнового, так і немайнового характеру. Виконаннярішень, за якимиборжникзобов’язанийособистовчинитипевнідіїабоутриматисявідїхвчинення є рішенняминемайнового характеру, виконанняякихрегулює глава 8 Закону України «Про виконавчепровадження».

До рішеньнемайнового характеру відносятьсярішення: про поновлення на роботі; про вселеннястягувача; про виселенняборжника; про відібраннядитини та іншірішення, за якимиборжниказобов’язаноособистовчинитипевнідії на користьстягувачачиутриматисявідздійснення таких дій.

Загальніумовивиконання таких рішеньвизначеностаттею 63 Закону України «Про виконавчепровадження».

За рішеннями, за якимиборжникзобов’язанийособистовчинитипевнідіїабоутриматисявідїхвчинення, виконавецьнаступногоробочого дня післязакінчення строку, визначеного частиноюшостою статті 26 цього Закону, перевіряєвиконаннярішенняборжником. Якщорішенняпідлягаєнегайномувиконанню, виконавецьперевіряєвиконаннярішення не пізніш як на третійробочий день післявідкриттявиконавчогопровадження. Якщоборжник не виконає без поважних причин у встановленийдержавнимвиконавцем строк рішення, щозобов’язуєйоговиконатипевнідії, якіможуть бути виконанілишеборжником, та рішення про поновлення на роботі, державнийвиконавецьмає право винести постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу, в якійтакожзазначаютьсявимогавиконатирішенняпротягом 10 робочихднів (за рішенням, щопідлягаєнегайномувиконанню, - протягомтрьохробочихднів) та попередження про кримінальнувідповідальність, в розмірівід десяти до двадцятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян, на посадовихосіб – віддвадцяти до сорока неоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян і на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесятинеоподатковуванихмінімумівгромадян та призначаєновий строк для виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного органу державноївиконавчоїслужби та може бути оскарженастягувачем начальнику відповідноговідділу ДВС або сторонами досуду в 10-денний строк.

Якщопісляцьогорішення не буде виконано і виконанняможе бути проведено без участіборжника, державнийвиконавецьорганізовуєвиконаннявідповідно до повноважень, наданихйому Законом України „Про виконавчепровадження”, а з боржникастягуєтьсядвократнийрозмірвитрат на проведеннявиконавчихдій.

У випадку повторного невиконанняборжникомрішеннядержавнийвиконавецьнакладає на боржника штраф у подвійномурозмірі. У разіподальшогоневиконанняборжникомрішеннядержавнийвиконавець вносить поданняправоохоронним органам для притягненняборжника до кримінальноївідповідальностізгідноіз законом.

Так, стаття 382 Кримінального кодексу Українипередбачаєвідповідальність за невиконання судового рішення, а саме:

1. Умисненевиконаннявироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законноїсили, абоперешкоджанняїхвиконанню – карається штрафом відп'ятисот до однієїтисячінеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабопозбавленнямволі на строк до трьохроків.

2. Тісамідії, вчиненіслужбовою особою, - караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієїтисячінеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабопозбавленнямволі на строк до п'ятироків, з позбавленням права обійматипевні посади чизайматисяпевноюдіяльністю на строк до трьохроків.

3. Дії, передбаченічастиноюпершоюабо другою цієїстатті, вчиненіслужбовою особою, яка займаєвідповідальнечи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбаченийцієюстаттею, абоякщо вони заподіялиістотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державнимчигромадськимінтересамабоінтересамюридичнихосіб, - караютьсяпозбавленнямволі на строк відтрьох до восьми років з позбавленням права обійматипевні посади абозайматисяпевноюдіяльністю на строк до трьохроків.

4. Умисненевиконанняслужбовою особою рішенняЄвропейськогосуду з прав людини – караєтьсяпозбавленнямволі на строк відтрьох до восьми років з позбавленням права обійматипевні посади чизайматисяпевноюдіяльністю на строк до трьохроків.

Звищевикладеного, слідзазначити, щовиконаннярішень у немайнових спорах істотновідрізняєтьсявідвиконаннярішеньмайнового характеру. А саме, при виконаннірішеньнемайнового характеру зверненнястягнення на майно, доходи боржника, вилученняпредметів у останнього, не провадиться.