Донецький заробітчанин: На ​​будівництві "Ростов-арени" з нами поводилися, як з худобою

Те, що українці - заробітчани в Росії зникають, стало відомо не сьогодні. Про те, що вони стають фактично заручниками, які можуть потрапити за грати, відомо і дипломатам, і правоохоронним структурам.

Укрінформ ще в минулому році з посиланням на експертів розповідав, що тисячі українців вже сидять в російських в'язницях. Рекрутські пункти росіян стоять по вокзалах, офіцери ФСБ вербують людей, на кордоні підкидають наркотики, а потім ставлять умову: або виїжджай «бити хохлів» на Донбас, або займайся ремонтними роботами.

Затримання активіста Гриба, заяви чиновників лише підтверджують і актуалізують сказане. Нещодавно нам вдалося зустрітися з чоловіком, він родом з Амвросіївки Донецької області, який півроку працював на будівництві «Ростов-Арени», грандіозної споруди - спортивного стадіону на 45 тисяч місць для Чемпіонату світу з футболу, який повинен пройти в Росії в 2018 році.

Поведінка, вимова, деталі і власне те, як до нас потрапив Олександр, не ставили під сумнів його історію. Але він категорично відмовлявся фотографуватися, бо боявся за своє життя і життя родини. Втім, незважаючи на анонімність, ми вирішили надрукувати інтерв'ю з ним. Просто вважаємо, що ці дані повинні дійти до свідомості сімей працівників, які працюють в Росії. І коли вони будуть приймати рішення про продовження співпраці з Росією, щоб чітко зважували особисті ризики і задавалися питанням: чи варта шкурка вичинки? Протягом підготовки інтерв'ю ми змушені були викреслити прямі цитати виконробів-росіян, оскільки говорять вони переважно на мові «мату».

- Пане Олександре, як ви потрапили в Росію, саме на цей об'єкт?

- Я не мав роботи. Ми живемо в Амвросіївці. Поїхав туди в січні, в липні повернувся. Повернувся, бо не платили. Обіцяли зарплату 35 000 рублів (приблизно 610 дол. США), за фактом платили вдвічі меншу, яку доводилося вибивати. Вибивали зі скандалами, збуреннями. Буквально вичавлював зарплату. Причому затримки почалися вже буквально з другого місяця роботи. Там ми жили в гуртожитку. Це просто якесь «недоробло», двері в кімнату можна було вибити пальцем. Виїжджали в сім, приїжджали пізно. Працювали в майбутніх роздягальнях, душових для футболістів. Стіни шпаклювали, грунтували, цемент носили. Переносили арматуру, виносили сміття - підсобні роботи.

- А як ви знайшли цю роботу?

- Ну, я шукав по Інтернету. Оголошень про роботу в Росії багато. Я вибрав те, де не потрібно було туди дзвонити, а вказувалася тільки електронка. Я створив ящик і написав, а відповіли мені дуже швидко. На наступний ранок я вже мав підтвердження пропозиції: «Звичайно, приїжджайте, люди потрібні». Я позичив гроші у батьків і поїхав. Приїхав, знайшов в Ростові адреса, там сиділи вже люди, які теж чекали. Ми підписали документ, угода, працюємо добровільно. Нас автобусом повезли селитися. Недалеко від Ростова було селище Красний Сад.

Ми жили втрьох, росіяни з нами говорили переважно матом. Я проста людина, але стільки «мату» навіть по п'янці від вантажників цементного заводу в Амвросіївці не чув. Вони вважали, що ми працюємо по дешевці, знижуючи їм ціну. Причому ніхто не шкодував, що ти з Донбасу, що там війна. «Якого х ... ви приперлися? С'е..уй в свою Денеерію, в свою Україну », - кажуть.

- Пане Олександре, не так давно російські медіа написали, що новий стадіон в Ростові-на-Дону не витримав дощу. Фотознімки, на яких відображені мокрі потоки і калюжі на підлозі, з'явилися в соціальних мережах. Ви щось про це знаєте?

- Це правда. Після сильних дощів там в роздягальнях протікають стіни. Нас змушували ламати їх. Кілька днів влітку ми калорифери ставили, обігрівачі. Дуже смерділо вогкістю, все було волого. А адже нова споруда.

І не дивно. Я не сумніваюся, що там крадуть, як в радянські часи. Я бачив багато разів, як в кінці робочого дня кілька разів заїжджала «Газель» і завантажувала будматеріали. Коли хтось запитав - куди ви їдете - нам відповіли: це не ваша справа, не за те нам платять, щоб ви питання задавали. Це відбувалося щовечора.

- Російські ЗМІ повідомляли, що на російських об'єктах Чемпіонату світу часто гинуть люди. Журналісти РФ написали, що п'ять осіб загинуло на будівництві стадіону у Петербурзі. На «Волгоград-Арені» навесні 2016 року в стадіоні звалилося перекриття другого поверху, не витримавши вагу бетону. Тоді обійшлося без постраждалих, проте місяцем раніше при демонтажі щитової опалубки впав сам щит, і 21-річний будівельник отримав переломи кісток тазу. Одного робочого привалило настилом на Ростов-Арені, гинули люди на Зеніт-Арені, Волгоград Арені. У 2015 році на «Волгоград-Арені» обвалилася восьмиметрова металоконструкція разом з людьми, які серйозно постраждали.

Загалом правозахисники нарахували 17 жертв, загиблих на будівництві об'єктів майбутнього Чемпіонату. Інші кажуть, що травми і каліцтва отримали багато десятків людей. Ваші враження підтверджують це?

- Повірити в це я можу легко. Тому що нам, наприклад, навіть не видавали каски. Ми були без жилетів. Один з наших робочих зірвався, отримав травму ноги. Довго лаявся з виконробом, вимагав коштів на компенсацію. Йому заплатили за лікування, і більше я його не бачив.

- Також ЗМІ писали, що всі будівельні об'єкти створені руками нелегалів, про їх рабську працю і недотримання стандартів. Як вийшло, що одна плита впала, обвалилася восьмиметрова металоконструкція разом з людьми? Як виходило, що люди працюють без страховок?

- Так там все порушується! Люди ходять, як босота.

- А як ви вирішили їхати назад?

- Все, що я запам'ятав - з нами поводилися як з худобою, я гарував без грошей, а моя сім'я місяцями чекала мої переклади. Але, грошей не давали. Я зрозумів, що треба звідти їхати. Змився з роботи раніше, тому що не відпускали. Я їхав спочатку на маршрутці, потім таксі до Червоного Сада, потім попросив таксі почекати, і він відвіз мене назад в Ростов. Там я ніч чекав маршрутку, а коли перетнули кордон, я відчув дике полегшення.

джерело: https://www.62.ua/news/1786321